Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат ратифікована Законом України від 07.04.04 № 1672-IV. Більшість статей Карпатської конвенції не мають прямої дії, вони визначають спільні підходи до окремих проблем, більшою мірою надають політичну заяву, ніж встановлюють обов’язкові умови для країн. Тому інструментом впровадження є Протоколи, які стосуватимуться специфічних секторальних питань економічного, соціального, а також природоохоронного напрямів для застосування у рамках регіону. Протягом останніх десятиліть людський тиск на карпатські ліси постійно збільшувався, а зусилля з захисту, збереження та сталого управління природними ресурсами Карпат не можуть бути успішними в масштабах однієї країни і вимагають міжнародного регіонального співробітництва.

З метою виконання завдань, визначених статтею 7 Карпатської конвенції щодо сталого сільського та лісового господарства в рамках робочої групи зі сталого сільського і лісового господарства та місцевого розвитку за участю експертів Держлісагентства та провідних українських науковців у сфері гірського лісівництва був розроблений Протокол про стале управління лісами до Рамкової конвенції про охорону і сталий розвиток Карпат (Протокол).

Протокол був підписаний в ході роботи ІІІ Конференції Сторін Карпатської конвенції, що проходила в Братиславі (Словаччина) 25-27 травня 2011 року. У 2012 році Протокол пройшов національну процедуру ратифікації і був ратифікований Верховною Радою України 16 жовтня 2012 року. Протокол набрав чинності 21 жовтня 2013 року.

В вересні 2014 року на 4 Конференції Сторін Карпатської Конвенції затверджений стратегічний план впровадження Протоколу, критерії та індикатори визначення пралісів

Розширену інформацію можна отримати за посиланням  http://www.carpathianconvention.org/