Зубри – найбільші дикі тварини в Україні. Їх конкуренти тури вимерли, якщо не вважати такими домашніх корів. Вимирання турів, а також диких коней тарпанів – справа рук людини. Не варто грішити на одних лише мисливців. Спочатку турів позбавили їх території.

Зубрів би чекала та ж участь. Після другої світової війни їх лишилося буквально кілька особин. Та в цей час природоохоронні ідеї вже панували в Європі, влили трішки крові американських бізонів і зубрам вже немає загрози вимирання. Отже, це ще й тварина, яка своїм кошлатим виглядом нагадує – якщо хочемо, то можемо.

Півсотні конотопських зубрів

У СРСР на зубрів дивилися більше не як на символ, а як на здобич. Тому основну роль у відновленні чисельності тварин відігравали мисливські господарства, зокрема і Конотопське, куди півтори десятки зубрів у 1980-х роках привезли із державної резиденції «Залісся» (Чернігівська обл.).

Зубр колись може стати гарним трофеєм, але для фотографів, адже цей вид занесений до Червоної книги й залишається рідкісним. Півсотні конотопських зубрів і приблизно стільки в Заліссі «погоди» не роблять, бо це все, що є на Лівобережжі.

Зубри на балансі

Отже, на сьогодні державне підприємство «Конотопський лісгосп» має на своєму балансі вільно живучих зубрів. Під словосполученням «має на балансі» криється велика робота цілої дільниці підприємства – мисливської. Важливо, щоб зубри не розбрелися лісами й полями та щоб їх не перестріляли браконьєри. Про останнє навіть говорити не варто – варварство на таку честь не заслуговує.

Розбрестися – це на рівні інстинкту. Хто ж не знає, що добре – це там де нас немає? Зубри також в цьому переконані, бо виживання – це в першу чергу розселення. А ви ще не записалися в колонізатори Марсу? Якщо інстинкт зубрам велить розселятися, то як його здолати?

Ідея проста - задобрити! Спокій, їжа та вода. Дикі тварини прагматики. Можна їх огородити парканом, але він має бути великий, міцний і довжелезний, тому це задорого і не надто ефективно в лісі, де дерева часто падають і руйнують. Тому працівники лісгоспу дбають про «подарунки» для зубрів у вигляді силосу, «зелених віників» і зерна взимку та навіть влітку підкидають всяких смаколиків.

Вкрай важливо тваринам забезпечити спокій. Надмірна увага з боку туристів дуже бентежить цих велетнів. Вони не такі вже й боязкі, але обережні. Тому перетворити конотопських зубрів на туристичний бренд – їм нашкодити.

Посіяти паніку в табун зубрів може навіть високо запущений квадрокоптер. Налякані тварини уникатимуть місця зустрічі з невідомим летючим об'єктом ще довго і шукатимуть нові затишні для відпочинку місця. А це збільшує ризики не лише тваринам, але й мисливському господарству. Саме вони нестимуть відповідальність за те, що тварини витоптали чийсь город, втікаючи від небезпеки.

То як побачити конотопських зубрів

Екскурсії краще проводити організованими невеличкими групами за узгодженням із Конотопським лісгоспом. Найкращий для цього час - лютий, коли лежить сніг і тварини багато часу проводять біля місць підгодівлі. Тоді зачаївшись, можна з великою ймовірністю побачити як обережно вдалині тварини підходять до годівниць. Тихенько-тихенько спостерігаємо і не рухаємося, бо втечуть!

Якщо пощастить, звірів можна випадково побачити біля доріг загального користування і лісових між Жолдаками та Новомутином, на болоті на північ від Бочечок чи біля Сейму.

Скоріше за все звірів ви не розгледите – затаюватися і маскуватися вони ой як добре вміють. Стають групою і не рухаються. Добре чують, нюхають і бачать рухи чи не все довкола, адже їх очі з боків голови дають гарний огляд. В такій щільній групі важко розгледіти, де закінчується один зубр і де починається інший. Навіть хижакам важко зорієнтуватися. Білий сніг не допоможе розгледіти тварин, які зливаються із фоном стовбурів дерев і чагарників. Годі говорити наскільки малопомітні звірі влітку поміж листям.

Туристичні компанії пропонують тури до конотопських зубрів з ночівлею в мисливському будиночку. Виїзд із Києва. Проблема організації подібних заходів в тому, що для Конотопського лісгоспу це далеко не основний вид діяльності. Киянам побачити зубрів дешевше і простіше в Заліссі, де є спеціальна служба, що опікується туристами, є необхідна інфраструктура, врешті решт зубри не настільки дикі та трапляється багато іншої цікавої живності.

Зубр як символ

Щоб доторкнутися до самої суті зубрів не обов'язково їх безпосередньо бачити. Скажу відверто, що емоції дає сам факт перебування з тваринами в одному лісі, коли трапляться їх сліди, послід, позначки зубів на обдертих від кори молодих деревцях.

Починаєш думати як зубр, вдивлятися, переживати й тут головне – не проґавити останній рейс автобуса додому. Вже потім можна знайти в інтернеті враження інших шукачів конотопських зубрів і зрозумієте, що побачити звірів не обов'язково, важливо розуміти що вони є і колись ви таки зустрінетеся поглядами.

Буде нагода – завітайте в музейну кімнату Конотопського лісгоспу. Зубр там головний об'єкт. Заодно цікаво дізнатися про діяльність підприємства, яке успішно долучилося до справи відновлення зубра – символу і віри в людські можливості збереження окремих представників дикої природи. Найголовніше, що конотопщина – місце, де достатньо лісів, боліт і лук, щоб зубр залишався диким!