У межах виконання науково-дослідних робіт співробітниками лабораторії лісового ґрунтознавства та науковцями УкрНДІЛГА імені Г. М. Висоцького-URIFFM були проведені комплексні (натурні та аналітичні) дослідження ґрунтового покриву в Старосалтівському лісництві ДП «Вовчанське ЛГ» на правому та лівому берегах Салтівського водосховища.

Місце закладання ґрунтових розрізів обирали, керуючись принципами репрезентативності та однорідності лісової ділянки.

Якість ґрунтів оцінювали за стандартизованими методиками, використовуючи показники ґрунту, такі як: гранулометричний склад, вміст гумусу та рухомих форм нітрогену (азоту), фосфору та калію, кислотність, іонно-сольовий склад водного витягу, а також морфологічні ознаки.

Визначено, що ґрунтовий покрив ділянки у кварталі 38, виділі 8, представлений сірими лісовими ґрунтами на лесових породах із високим лісорослинним потенціалом, формує здебільш свіжі грудові місцезростання (D2) з продуктивними ясенево-дубовими деревостанами.

Гранулометричний склад ґрунту варіює в межах від середньосуглинистого у верхній і нижній частинах профілю до важкосуглинистого у середній частині. Загальна потужність гумусованого шару сірого лісового ґрунту становить 58 см. Вміст рухомих форм нітрогену, фосфору та калію (NPK) має типовий для сірих лісових ґрунтів розподіл за профілем, та є цілком достатнім для формування продуктивних ясенево-дубових деревостанів.

Ґрунтовий покрив ділянок у кв. 19, вид. 17 та кв. 21, вид. 8 представлений дерновими опідзоленими піщаними ґрунтами. Ділянки розташовані на різних елементах рельєфу, через що досліджені ґрунти мають деякі особливості. Ґрунти на ділянці у кв. 19 виявляють ознаки давнього оглеєння, а у кв. 21 – ознаки сучасної дефляції.

Гранулометричний склад ґрунтів у верхній частині профілю складений зв’язними пісками, у нижній – супісками. Унаслідок піщаного складу дернові опідзолені ґрунти характеризуються значно нижчою загальною гумусованістю, ніж досліджені сірі лісові суглинисті ґрунти.

Потужність гумусованого шару коливається в межах від 10 до 18 см, вміст гумусу класифікується як «дуже низький», особливо на ділянці, де спостерігаються процеси дефляції.

Водночас залягання на глибині 65 см похованого ґрунту з підвищеним вмістом гумусу, дещо врівноважує лісорослинний потенціал обох досліджених ділянок, які формують перехідний тип лісорослинних умов В2-С2.

Загальна забезпеченість досліджених дернових опідзолених ґрунтів рухомими сполуками основних елементів живлення – нітрогеном, фосфором, калієм через незначну вбирну здатність піщаних часток є невисокою, водночас, цілком достатньою для формування продуктивних насаджень типового оліготрофу – сосни звичайної.

Реакція ґрунтового водного розчину лісових ґрунтів на всіх досліджених ділянках Старосалтівського лісництва не залежить від їхнього генезису та є доволі подібною, коливаючись у вузькому діапазоні значень рН 5,1–6,2, тобто від кислої до слабокислої. Такий рівень кислотності є доволі сприятливим для більшості лісоутворювальних деревних видів і не лімітує їхню продуктивність, як і рівень засолення, за яким досліджені ґрунти віднесено до категорії «незасолені».

Таким чином, проведені дослідження підтверджують можливість формування на досліджених ділянках високопродуктивних ясенево-дубових і соснових деревостанів, зберігаючи біорізноманіття лісів регіону.