Віктор Смаль: Ми створюємо найкращий в Європі ланцюг прослідковуваності руху деревини
Віктор Смаль працює в Державному агентстві лісових ресурсів понад 4 роки. Спочатку він обіймав посаду заступника голови ДАЛРУ з питань цифрового розвитку цифрових трансформацій і цифровізації, а з травня 2023 року очолює Агентство.
До приходу в Агентство ви працювали в комерційних структурах, розвивали власний бізнес. Чи вдалося використати цей досвід на державній службі?
Робота в корпоративному секторі, ведення власного бізнесу і робота на державній службі мають різну специфіку. Але при цьому вони доповнюють одне одного, дозволяють бачити цілісну картину світу.
У корпоративному секторі ти як найманий працівник розумієш свої задачі, розумієш, що твої бонуси прив’язані до результатів твоєї роботи і відчуваєш цей конкретний стимул. Це, так би мовити, нижній рівень піраміди Маслоу.
Власний бізнес кардинально зміщує акценти. Він дає зрозуміти, що та відповідальність, яку ти відчував у корпоративному секторі, не йде в жодне порівняння з рівнем, який ти відчуваєш у бізнесі. Ти мусиш турбуватися не лише про себе, а й про інших людей. Більш прискіпливо ставишся до робочого часу. Нещадно відкидаєш задачі, які не ведуть до результату. Стаєш більш ефективним, націленим на результат.
Державна служба – це взагалі інший світ. Досягти результатів на державній службі значно складніше, ніж у бізнесі чи корпоративному секторі. Всі процеси мають більшу інерцію. Бюрократичні ланцюги довгі й легко обриваються, не давши необхідного результату. Але комбінація досвіду та бажання дійсно щось змінити дозволяє досягати цілей і на державній службі. І реалізовані складні проєкти дуже мотивують іти далі.
Проблема державної служби в тому, що на ній часто працюють люди, які мають дуже розмите уявлення про результат. Вони впевнені, що держслужба – це більше про процес.
А я думаю інакше! Тому на нинішній посаді теж працюю на результат – і вимагаю цього від колег. Власне, це і є той досвід з бізнесу, який я використовую тут. Мій принцип: наприкінці дня ти повинен дати собі відповідь на запитання «що ти зробив», а не «що ти робив».
Давайте саме таке питання і буде наступним: що ви зробили за період роботи в Агентстві?
Насправді я почав працювати над змінами в лісовій галузі ще до приходу на держслужбу. В 2015 році я створив і розвивав IT-агентство «WebAnatomia», що працювало у сфері web production. Головними клієнтами агентства були українські фармацевтичні компанії та обласні універсальні біржі, на яких продавалася у той час деревина. І саме «WebAnatomia» створила один з перших в Україні онлайн-аукціонів з продажу необробленої деревини. Зараз цей процес відбувається централізовано через ліцензовані Комісією по цінних паперах біржі. Але коли я вперше «доторкнувся» до лісової галузі, це були роздріблені регіональні процеси.
Тому коли я прийшов на посаду заступника голови Держлісагентства з питань цифрового розвитку‚ цифрових трансформацій і цифровізацїі, у мене вже було розуміння, яких саме реформ потребує галузь. Свою основну задачу я формулював так: створити найкращий в Європі ланцюг прослідковуваності руху деревини.
Вдалося виконати задачу?
Щоб не перехвалити себе, відповім так: вдається! Це тривалий процес. Але найважливіші його етапи ми вже пройшли.
Які саме це етапи?
По-перше, електронний лісорубний квиток. Він успішно працює в лісовій галузі з листопада 2023 року. Станом на середину серпня 2025 року ми видали вже понад 174 тисячі квитків.
Електронний лісорубний квиток – це головний дозвільний документ, з якого починається будь-яка рубка. Його видають територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, а отримують – лісокористувачі.
Електронний квиток розв’язує такі проблеми: усуває бюрократію, зменшує корупцію, підсилює контроль за об’ємами. А також знімає зловживання із самостійною видачею лісорубних квитків.
По-друге, електронна товарно-транспортна накладна, е–ТТН. Такий документ обов'язково повинен бути на кожну партію деревини, що перевозиться. е–ТТНки вже давно були електронними, але у 2021 році ми поширили дію е–ТТН на всіх лісокористувачів та вдосконалили технологію.
У 2023 році ми додали до е–ТТН обов’язкову фотофіксацію лісовоза в момент завантаження. Машину знімають у чотирьох проєкціях: спереду, ззаду та з боків. Тепер завантажити одне, а перевозити інше – вже неможливо. Річ у тім, що малюнок розміщення сортиментів на лісовозі кожного разу індивідуальний, як відбитки пальців. Якщо завантажити машину вдруге, але показати попереднє фото – шахрайство одразу буде видно.
Окрім того, до е–ТТН планується додати мітку часу й мітку геолокації – тобто інформацію, де саме і коли саме створено електронний документ. Ми робитимемо перевірку її створення за допомогою супутникового зв’язку, оскільки мобільне покриття у віддалених лісах не завжди якісне.
е–ТТН вже потрапляє в базу даних, доступну онлайн будь-якому користувачу інтернету. Тому перевірити той чи інший лісовоз можуть не лише лісівники чи правоохоронці, а й екологічні активісти. Для цього навіть не треба зупиняти вантажівку.
Третій компонент – електронний облік деревини (ЕОД). Система контролює, скільки кожен лісокористувач заготував деревини та скільки продав. Якщо лісокористувач не вносить інформацію в ЕОД, він порушує закон.
ЕОД створили на початку 2010-х років і на той час вона була досить революційною. Проте зараз система потребує розвитку. Тому в 2024 році ми почали розробку вдосконаленого ЕОД другої генерації. Він поширить дію системи на деревообробників, забезпечить масштабованість та швидкість системи, а це допоможе гарантувати прозорість механізму контролю над рухом деревини, а також дозволить повністю перейти на сучасні ІТ-технології та інструменти.
Четвертий компонент – сертифікат про походження лісоматеріалів. Це головний документ, необхідний для експорту деревини. У грудні 2023 року Держлісагентство почало видавати такі сертифікати в електронній формі. Станом на середину серпня 2025 року маємо майже 109 тисяч виданих сертифікатів. Цифровізація сертифікатів походження деревини автоматизує перевірку документів. Після перевірки законності походження, експортер отримує свій сертифікат.
Ну, і не забуваємо про офіційний онлайн-магазин «ДроваЄ». Це найпростіший спосіб купити дрова. Особливої актуальності сервіс набув під час блекаутів.
На «ДроваЄ» клієнти мають справу з конкретними лісокористувачами. Все робиться в декілька кліків! Єдина проблема – ми не завжди можемо забезпечити доставку замовлення. Адже велика кількість техніки була передана лісгоспами на фронт.
А які етапи цифровізації поки що не пройдені?
Запровадження методів дистанційного сканування лісів за допомогою технології LIDAR. Це потрібно для визначення актуального об’єму на ділянці, який часто є вищим, ніж це вказано в паперах. Ми стикаємося з цією технологією навіть у побуті – наприклад, з її допомогою працює робот-пилосос, який сканує об’єкти в кімнаті й прокладає маршрут для прибирання.
Звісно, в лісовій галузі ця система більш складна й багатофункціональна. Сканер навішується на літаючий об’єкт і «бомбардує» сигналом землю. Сигнал відображається від об’єктів і повертається на сканер. Залежно від того, з якої відстані він повернувся, система робить висновок про висоту та густоту перешкод, тобто насаджень.
На виході ми отримуємо не просто 3D-карту деревостану, а повну інформацію про нього: кількість дерев та їхні породи, висоту та діаметр стовбурів, запас деревини в розрізі порід, вік дерев, а також цифровий ландшафт місцевості.
Похибка в цьому випадку складає не більше ніж 1,5%. І це дуже якісно. Для порівняння: якщо лісівник веде підрахунок дерев окомірним способом, похибка складає 15-20%!
Причина затримки із системою LIDAR зрозуміла – війна. Над нашими лісами літають «Шахеди», а не 3D-сканери. Але ми готові. І як тільки безпекові вимоги дозволять, почнемо промислове сканування наших лісів.
Також на стадії розробки платформи GPS-трекінг лісовозів. На даний момент розроблено технічні вимоги системи та необхідної бізнес-аналітики. Наша мета – охопити 100% лісовозного парку.
І це не просто про рух точок на карті! Система матиме кілька рівнів валідації, мета яких – унеможливити зловживання з перевезенням деревини. Це нововведення дозволить нам взяти під контроль всі операції з логістики, пов’язані з деревиною.
Ми будемо бачити в реальному часі статус кожної машини. Перш за все ми перевірятимемо підставу для руху лісовоза: чи має він право взагалі їхати в ліс? Система бачитиме прив’язку конкретного автомобіля до конкретного номера електронного лісорубного квитка з координатами ділянки, на якій потрібно завантажити деревину, та ім’ям водія. Якщо, скажімо, за документами ділянка розташована в Чернігівській області, а транспортний засіб чомусь їде по Черкаській – в системі ми отримаємо відповідне повідомлення.
Система контролюватиме й інші порушення. Наприклад, якщо завантажений лісовоз починає рух, а товарно-транспортна накладна на нього ще не створена.
Ба більше: створення ТТН може бути перевірене ще до старту машини. На допомогу тут приходять закони фізики. В міру того, як заповнюється лісовоз, збільшується тиск на шасі. Цей показник також буде передаватися на систему трекінгу.
Я вже згадував про модернізацію електронного обліку деревини. Зараз дія ЕОД закінчується на етапі, коли деревина проходить торги. Після чого ми втрачаємо контроль за внутрішнім ринком. Отже, нам потрібен додатковий інструмент – система декларування операцій з продажу деревини.
Ця система буде схожа на додаток з онлайн-банкінгу, яким кожен із нас користується у власному смартфоні. Ті самі принципи: електронний кабінет, баланс, переміщення активів. Тільки замість грошей – доступні запаси деревини. Ця система дозволить тримати на контролі віртуальні баланси деревини кожного учасника ринку. Всі об’єми деревини, які не відобразяться в системі декларування операцій, автоматично опиняться поза законом.
Ви сказали, «ми створюємо найкращий в Європі ланцюг прослідковуваності». Ми дійсно краще за країни Євросоюзу?
Коли ми спілкуємося з колегами з Німеччини чи Польщі, ми розуміємо, що наші налагоджені цифрові інструменти – це те, чого немає в них. Наш ланцюг прослідковуваності дуже сильний – навіть із не всіма впровадженими інструментами, про які щойно йшлося.
Варто сказати, що такий ланцюг прослідковуваності – в чомусь вимушений крок. Це була наша відповідь на виклики, передусім корупційні. Європейці настільки довіряють працівнику в системі, що навіть не ставлять задачу підвищеного контролю.
Зокрема, ми вже готові до EUDR – Регламенту Євросоюзу щодо знелісення та деградації лісів. Нам не потрібно робити додаткові кроки, щоб підтягнутися на їхній рівень. А багатьом країнам ЄС такі кроки потрібні.
Тобто в Україні ризик знелісення менше ніж у країнах Євросоюзу? Не кожен українець у це повірить…
Саме так! Складно знайти в Україні іншу галузь, де панує стільки ж стереотипів. Тому зараз ми хочемо суттєво посилити комунікаційний напрям, донести людям реальний стан справ.
Наведу лише один красномовний приклад. Річний приріст об’єму деревини в лісах України є набагато більшим, аніж обсяги заготівлі. За 2024 рік приріст склав 35 мільйонів кубометрів деревини. А заготівля – лише 15 мільйонів кубометрів!
В європейських країнах ситуація інша: вони практично повністю використовують той приріст, який отримують за рік. Так, Німеччина в 2024 році використала 95 мільйонів кубометрів з 98-ми, а Польща – 38 мільйонів кубометрів із 40-ка.
І це визнають в Європі! Нещодавно Європейська Комісія оприлюднила оновлений список класифікації країн за рівнем ризику відповідно до Регламенту EUDR. Україна вперше отримала статус країни з низьким ризиком – і це найкраща оцінка з усіх можливих!
Що це означає для України?
Присвоєння статусу країни з низьким ризиком відкриває нові можливості для українських експортерів деревини, меблів та іншої продукції, полегшуючи вихід на європейський ринок. Цей статус привертає увагу таких гігантів ринку, як IKEA та JUSK.
Але ж ми випереджаємо Європу не за всіма показниками? За якими напрямами нам потрібно «підтягнутися» до їхнього рівня?
Методи господарювання. Це той напрям, де ми досі «дограємо» спадок від СРСР. Ба більше – навіть від Австро-Угорщини! Як у випадку із Карпатами.
Маєте на увазі сумнозвісну тему «лисих Карпат»?
Так. За часів Австро-Угорщини корінні деревостани були зрубані, а на їхньому місці створені нові, із знайомими нам смереками. Ця порода і швидко росте, і дає багато деревини.
Радянські лісівники продовжили експерименти над лісами. Країна відновлювалася після Другої Світової, потребувала багато деревини. Тому ділянки засаджувалися плантаційними методами, коли на величезних площах росте лише одна культура – та сама смерека. Коли в такий спосіб засаджується ліс, то він суцільним способом потім і зрубується. Плантацію засадили, плантацію зрізали і ходимо по колу. І ось це коло потрібно розірвати новими методами господарювання.
Минулого року Уряд ухвалив постанову № 454, яка забороняє із 2027 року в Карпатському регіоні суцільні рубки головного користування. Тобто той спосіб господарювання, який неспеціалісти називають «масовими вирубками».
На заміну суцільним рубкам прийдуть вибіркові, а саме: рубки переформування. Завдяки їм можна здійснити трансформацію лісу з одного стану в інший.
Зміниться і спосіб формування нових лісів. Це будуть складні насадження – багатоярусні, мішані, різновікові. Тобто максимально наближені до природи. Таким чином ми сформуємо біологічно більш стійке насадження – як стосовно шкідника, так і стосовно стихії.
Якщо у нас стоїть один ярус лісу, він є більш вразливим для стихії. Коли починається вітролам, ліс падає одним ярусом. Якщо ж у нас ліс складається із кількох ярусів, то відповідно вражається якийсь із них, а інші стоять. Те саме стосується і шкідника.
Повертаючись до порівняння з Європою: вони більш прогресивні ще й у використанні лісозаготівельної техніки. Замість ручної праці там працюють харвестери та форвардери – сучасні машини. Якщо людина вперше побачить їх в дії, то подумає, що це зйомки якогось фантастичного фільму.
Харвестер не лише зрізає дерево, очищує його від гілок та складає одне до одного. Він ще й вміє розраховувати об’єм зваленої деревини та скидати показники до загальної бази даних. Жодна людина не підрахує з такою точністю і з такою швидкістю!
Один харвестер коштує приблизно 600 тисяч євро, проте вже за чотири роки повністю себе виправдовує. Лісова галузь України потребує 150 таких машин. Так, задоволення не з дешевих. Але воно того варте!
До речі, наприкінці минулого року Держлісагентство отримало від Данії 7 одиниць лісозаготівельної техніки – 6 форвардерів і 1 харвестер. Ця техніка буде використовуватися насамперед для навчання фахівців. Плануємо найближчим часом створити на базі Дніпровсько-Тетерівського лісового та мисливського господарства навчальний центр операторів багатофункціональної техніки.
Ми дуже вдячні нашим європейським партнерам за таку допомогу.
Розкажіть детальніше про міжнародне співробітництво. Якими є його основні напрями?
Я інколи жартую, що українські ліси набагато більш інтернаціональні, ніж здається. Кожного місяця представники галузі мають закордонні відрядження до наших країн–партнерів. Або візит партнерів до нас попри війну.
Щоб перерахувати всі напрями та проєкти, знадобляться години. Наведу лише кілька прикладів.
Держлісагентство входить до складу чотирьох робочих груп, відповідальних за підготовку переговорних позицій України за відповідними розділами переговорної рамки Європейського Союзу. Відбулась двостороння зустріч у Брюсселі між делегаціями України та представниками Європейської Комісії в межах офіційного скринінгу за Розділом 27 «Довкілля та зміна клімату».
Ми активно співпрацюємо з міжнародними організаціями. Так, за підтримки Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) готується проєкт «Стійкі українські лісові ландшафти» з фінансуванням понад 7 млн доларів. Він передбачає створення унікальної генетичної молекулярної лабораторії та лабораторії дослідження ґрунтів.
І, звісно, розвивається двостороння співпраця – передусім з європейськими країнами. Зокрема, з Німеччиною реалізуються два ключові проєкти за сприянням Федерального міністерства продовольства і сільського господарства (BMEL).
Перший – «Укріплення планування лісового господарства для ефективнішого використання деревини в умовах війни в Україні» з бюджетом 400 тис. доларів. Він передбачає закупівлю обладнання та створення державного лісового кадастру.
Другий – «Сприяння плануванню та впровадженню багатофункціонального сталого управління лісами в Україні» вартістю 1,26 млн євро. Цей проєкт сприяє вдосконаленню лісової політики й підсиленню інституційних можливостей у сфері лісового менеджменту.
Не все в лісовій галузі залежить від вас. Яких законодавчих ініціатив ви потребуєте для пришвидшення реформ?
Окреслю кілька основних моментів. Нам потрібно внести зміни в законодавство, які посилять відповідальність лісокористувачів за систематичне порушення закону. Ті, хто не проводять рубки догляду, не висаджують нові культури, повинні розуміти, що статус постійного лісокористувача – він не такий вже й постійний. І за порушення будуть наслідки.
Також ми розробили проєкт змін до закону про особливості нашої зовнішньоекономічної діяльності та експортного режиму. Чинне законодавство дозволяє певним виробам з деревини виїжджати за кордон без сертифікації. Це, зокрема, шпон дубовий, ламель. Ми хочемо врегулювати це питання.
Лібералізація лісовпорядкування. Вона могла б передбачити допуск до певних видів робіт приватного бізнесу – наприклад, до польових досліджень.
Корпоратизація ДП «Ліси України». За дорученням Президента і рішенням РНБО ми розробили та подали до колишнього Міндовкілля закон, який передбачає корпоратизацію за особливим сценарієм та консолідацію державних лісокористувачів навколо ДП «Ліси України». Розділення функцій господарювання й контролю - ще більше, ніж зараз. Нарешті, підпорядкування ДП «Ліси України» напряму Кабінету міністрів.
Але головна законодавча проблема – ОВД, оцінка впливу на довкілля?
Саме так! Це – проблема не Агентства, а всієї України. Точніше, проблема не в самій оцінці впливу на довкілля – це звичайна європейська практика – а в її надмірній зарегульованості в Україні.
Оцінка впливу на довкілля проводиться в тих випадках, коли ми хочемо встановити, що той чи інший лісогосподарський захід не завдасть великого впливу на екосистему в цілому.
В європейських країнах ОВД у лісі проводиться в трьох головних випадках. Перший – коли йдеться про знелісення. Тобто лісу ніколи не буде на цій ділянці. Наприклад, там буде стояти завод.
Другий випадок – коли йдеться про створення нових лісів і залісення великих територій. Наприклад, від 20 гектарів і більше.
І третій випадок, коли йдеться про передачу земель із лісового фонду, наприклад, у аграрний. Але навіть у цьому випадку йдеться про паритетне заміщення одних земель іншими. І якщо забирають у Європі землі під аграрний фонд, то така сама площа повинна перейти з аграрного фонду в лісовий.
Що стосується України, тут ОВД потрібно проводити під час оформлення матеріалів лісовпорядкування і перед суцільною санітарною рубкою площею 1 га. Саме останній випадок і становить проблему.
Суцільні санітарні рубки проводяться, коли треба розчистити завали після буревію. Або прибрати обгорілі дерева після лісової пожежі, або терміново знищити осередок шкідника. Це не лише про естетичний вигляд лісу. Це про екологічну безпеку екосистеми. Лише після цього лісівники зможуть висадити на постраждалій ділянці нові культури.
І якщо рубки головного користування є плановими, і лісівники можуть замовити оцінку заздалегідь, то стихійне лихо запланувати неможливо. Ось і виходить, що поки триває процедура ОВД, зламаний або обгорілий ліс не можна чіпати.
Процедура ОВД в середньому коштує пів мільйона гривень і займає від трьох до шести місяців, а іноді навіть більше. За цей час деревина гниє або висихає та становить ризик для екосистеми. І поки ми проводимо оцінку впливу на довкілля, постраждалий ліс вже завдає такий негативний вплив.
До того ж з плином часу повалений ліс втрачає товарну цінність. А оскільки суцільні санітарні рубки складають майже 20% від загального обсягу заготівлі деревини, то і збитки в масштабах країни відчутні.
Наведу конкретний приклад. Зараз українськими лісами шириться шкідник –ясенева смарагдова вузькотіла златка. Ми не можемо працювати в епіцентрі його виникнення – це тимчасово окупована Луганщина. Але ми могли б створити карантинну зону на певних ділянках лісу. Іншими словами – контрольовано знешкодити дерева разом зі шкідниками. І в такий спосіб врятувати інші ліси.
Але не можемо! Мусимо чекати ОВД. А шкідник не чекає: цих зелених комах вже помітили в зелених насадженнях Києва!
Чи є питання, які ви вирішуєте на рівні не центральної, а місцевої влади?
Передусім це питання лісів, не наданих у користування жодному лісокористувачу. Ці ліси є абсолютно повноцінними екосистемами, в яких зараз не відбувається господарювання через те, що вони не розподілені. Йдеться про 7% державного лісового фонду України, 800 тис. гектарів. Це три площі Люксембургу, або половина Чорногорії!
Передача таких земель у постійне лісокористування неможлива без співпраці із місцевими органами влади. Якщо ліс розташований на державній землі, рішення має ухвалити обласна державна адміністрація. Якщо на комунальній землі – територіальна громада.
Місцева влада може передати ліси підрозділам ДП «Ліси України». А може створити власне комунальне підприємство, яке буде лісокористувачем, закон дозволяє це зробити. Головне – не залишати ліс без господаря.
Коли величезні площі лісових ресурсів тимчасово окуповані або заміновані, кожен гектар має цінність. Аби на належному рівні забезпечувати деревиною Збройні сили та деревообробні підприємства, ми повинні максимально ефективно використовувати весь наявний ресурс. Тому Державне агентство лісових ресурсів України активно працює з місцевою владою над розв’язанням питання.
За останні кілька років ми впровадили цілу низку інституційних змін в галузі. Це підвищило прозорість та прослідковуваність деревини. Це наблизило нас до стандартів ЄС та позитивно позначилось на всіх фінансово–економічних показниках галузі. Наші реформи сьогодні отримають визнання провідних країн Заходу і завтра стануть зразком для наслідування. Новий статус країни–експортера з низьким ризиком – є найкращим тому підтвердженням. Наші ліси – легені Європи. І вони дихатимуть на повні груди.
