Лісівники вшановують пам’ять про Байталу Василя Дем’яновича, Міністра лісового господарства УРСР в 1980 – 1987 роках, який народився 5 квітня 1922 року в селі Пеньківка нині Жмеринського району Вінницької області.

Начальник Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства Бондар А.О. підкреслює:

- Лісівники Вінниччини бережуть пам’ять про земляка-лісівника, Міністра лісового господарства В.Д. Байталу. У квітні 2007 року в селі Пеньківка (на той час) Шаргородського району  відкрито меморіальну дошку пам'яті Василя Дем'яновича Байтали. 

15 квітня 2010 року з ініціативи Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства на території Пеньківської школи закладено алею пам’яті імені заслуженого лісівника України Байтали В.Д. У місцевій школі функціонує учнівське лісництво імені Байтали.

Із нагоди 100-річчя від дня народження Байтали В.Д. у ДП «Жмеринський лісгосп» відкрито пам’ятний знак з меморіальною дошкою, проведено акцію «100 дубів – в день 100-річчя», випущено книгу «Вінниччина – батьківщина Міністра Байтали». Вдячність і пам’ять про відомого земляка – наш обов’язок! 

Я маю найкращі спогади про Василя Дем’яновича. У 1985 році мене призначили директором Іллінецького держлісгоспу. І я вперше проходив співбесіду у Міністра Байтали В. Д. Розмову з ним пам’ятатиму все життя! Умів він спілкуватися, підбадьорити, розумів людей.

Байтала В.Д. - легенда лісового господарства. Батьки, рідна вінницька земля дали йому природній розум, працьовитість, організованість, наполегливість, цілеспрямованість. Він добре знав улюблену лісівничу роботу, мислив стратегічно, бачив чітку перспективу лісового господарства України.

Василь Дем'янович зробив багато для майбутніх поколінь українців. 

З простої селянської родини вийшов визначний державний діяч, Міністр досить непростої галузі. З ним рахувалися вчені, академіки, науковці.

Життя Василя Дем’яновича є повчальним. На прикладі його життя виховуються лісівники багатьох поколінь. На таких людей потрібно завжди рівнятися. Про таких людей книги потрібно писати, фільми створювати. Бо це - наша національна гордість, золотий фонд лісового господарства України. Всі повинні знати, як звичайний сільський хлопець жив, працював і досяг вершини: став Міністром УРСР.

Це був справжній філософ, мислитель, ерудит, здібний господарник, організатор виробництва, мудрий наставник, поміркований політик, добропорядний і вимогливий керівник. Він досконало знав лісове господарство, бо сам пройшов всі щаблі в цій нелегкій галузі: від старшого лісничого до Міністра! Розумів нелегке життя звичайного трудівника. Робив все для розвитку лісової галузі України, покращення життя лісівників.

Василь Байтала віддав себе лісу і народу. Ця людина варта доброї і вічної пам’яті.