Природне поновлення: партнерство з лісом
На території Волинської та Рівненської областей метод природного поновлення впевнено зарекомендував себе як ефективний підхід до відновлення лісів.
Орієнтовно у співвідношенні 60/40: більшість площ у надлісництвах філії «Поліський лісовий офіс» ДП "Ліси України" відновлюється шляхом садіння, решта — у партнерстві з природою. Водночас на 35% площ, залишених під природне поновлення, лісівники активно сприяють цьому процесу: обробляють ґрунт, доглядають за молодим лісом, підсаджують бажані породи.
Практика свідчить: у Поліському регіоні ліс здатен самостійно відновлюватися — з насіння, що лишається після заготівлі деревини або потрапляє на ділянку завдяки вітру. У таких випадках втручання людини зводиться до мінімуму. Наприклад, проводиться розпушування ґрунту для полегшення проростання, або догляд за молодими сходами.
На відміну від штучного лісовідновлення, природне поновлення не передбачає чіткої схеми садіння, але вимагає постійного моніторингу. Роль лісівника — оцінити потенціал ділянки, визначити доцільність втручання та, за потреби, організувати відповідні заходи.
Найвищу ефективність метод демонструє на заболочених ділянках Полісся, де технічне втручання обмежене або неможливе. Тут природа відновлюється з мінімальними витратами. Найкращі результати спостерігаються на вільхових площах — ця порода добре пристосована до вологих умов і формує життєздатні молоді насадження.
Сосна також демонструє високу здатність до природного поновлення. За умови достатнього освітлення й наявності насінників вона формує сходи, здатні розвиватися без підсаджування. У таких випадках лісівники зосереджуються на догляді: регулюють густоту, додають супутні породи, захищають сходи від трав’яного покриву або пошкоджень дикими тваринами.
Переваги природного поновлення очевидні. Насіння місцевого походження краще адаптоване до ґрунтово-кліматичних умов, тому новий ліс стійкіший до хвороб, шкідників і посухи. Крім того, метод є економічно вигіднішим: не потребує значного обсягу посадкового матеріалу, техніки чи великої кількості працівників на початкових етапах.
Проте це не універсальне рішення. Насіннєві роки трапляються нерегулярно — інколи лише раз на п’ятирічку. Щільність поновлення зазвичай нижча, ніж при ручній посадці, а сіянці можуть з’являтися нерівномірно. Ділянки нерідко заростають бур’янами, чагарниками або маловартісними породами. Щоб уникнути цього, лісівники здійснюють регулярні догляди — вручну чи механізовано, залежно від умов.
Природне поновлення — один із базових механізмів, за допомогою яких природа сама оновлює ліси. Протягом століть екосистеми поступово змінюють видовий склад, формують нові покоління дерев і пристосовуються до змін клімату. Але цей процес може тривати декілька сотень років!
Лісове господарство працює в інших часових межах — орієнтується на цикл життя одного покоління лісу. Наприклад, стиглість сосни, головної породи Полісся, настає в середньому через 80 років. Саме тому лісівники комбінують методи — використовують і природне, і штучне поновлення, щоб досягти балансу між потребами екосистеми та економіки.
Адже ліс — це не лише середовище для мільйонів видів, а й стратегічний ресурс. У діалозі з владою й бізнесом ми це чітко усвідомлюємо. Там, де природа працює ефективно — ми їй не заважаємо. Там, де потрібна підтримка — підключаємось і прискорюємо процеси.
