Мова, звичаї й традиції зберігають національну ідентичність народу упродовж тисячоліть. У важких реаліях сьогодення особливо актуальним є питання вживання й поширення української мови як джерела та рушійної сили задля розвитку й консолідації нації. 

Наприкінці серпня музейно-виставковий центр «Тростянецький» став переможцем конкурсу для культурних інституцій із прифронтових регіонів і в межах проєкту «Мовні вправи» провів онлайн-конференцію «Українська мова як чинник формування національної свідомості». 

У заході взяли участь науковці Краснотростянецького відділення УкрНДІЛГА Василь Ігнатенко та Альона Сотнікова, які виступили з доповіддю «Українська мова як інструмент наукового пізнання та відтворення з позиції природничих наук».

В доповіді зокрема йшлося про те, що за дослідженнями І. Франка в праці «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.», українська наукова мова має давні та глибокі корені. Науковий стиль розвивався переважно на основі перекладених науково-природничих та історичних творів. Стиль сучасної української наукової мови бере початок із середині ХІХ століття, коли було надруковано близько 90 наукових текстів українською мовою різних галузей науки та культури.

Природничі науки (фізика, астрономія, хімія, біологія, екологія та географія) вивчають явища навколишнього світу в живій і неживій природі. Сьогодні - це розгалужений комплекс наукових дисциплін, основою яких є природознавство. 

Краснотростянецьке відділення УкрНДІЛГА (до 2011 року – Краснотростянецька лісова науково-дослідна станція) вивчає питання, пов’язані зі створенням і вирощуванням лісу. 

Дослідну станцію було створено в 1923 році за підтримки академіка Г. М. Висоцького. Тут починали свою наукову діяльність академіки П. С. Погребняк і А. Б. Жуков, член-кореспондент І. М. Патлай, працювали кандидати наук В. В. Гурський, Г. І. Рудаков, Б. В. Ткаченко, Л. М. Бобраков, А. П. Богомолов, М. І. Бережний, М. П. Літаш та ін., проводили свої дослідження й керували науковою тематикою відомі вчені-лісівники, професори Б. А. Шустов, П. С. Пастернак, С. С. П’ятницький, Д. Д. Лавриненко, П. П. Ізюмський, М. В. Давидов, К. Є. Нікітін та ін. 

Декілька випусків видання «Труди лісової досвідної справи на Україні» були присвячені дослідженням науковців станції. З самого початку роботи в 1923 році наукові праці співробітників друкувалися українською мовою, за винятком тих, що видавалися за кордоном. Науковці завжди розуміли, що мова є генетичним кодом духовного й фізичного буття народу, його світогляду та світорозуміння, і що саме рідна мова найкраще передає думку та потенціал практичного й наукового досвіду. 

Після Другої світової війни значна частина робіт (за винятком наукових звітів) також друкувалася українською мовою. Але в минулому видатні науковці мали певні звинувачення за проукраїнську позицію, наприклад академік П. С. Погребняк, якого радянська влада звинувачувала в націоналізмі, й талановитий вчений П. К. Фальківський, розстріляний як «ворог народу». Зазнали переслідувань й багато інших вчених-лісівників, про долю яких зокрема можна докладніше дізнатися з роботи П. Г. Вакулюка «Нариси з історії лісів України».

За понад сторіччя діяльності вдалося накопичити унікальну наукову бібліотеку, проте 23 березня 2022 року будівля Краснотростянецького відділення була пошкоджена до рівня припинення функціонування ворожими обстрілами та виниклою внаслідок цього пожежею, а архіви бібліотеки згоріли. 

Втім наукова діяльність відділення триває, науковці продовжують плідну співпрацю з колегами, передають досвід учням місцевого шкільного лісництва. Наразі у відділенні працюють старші наукові співробітники, кандидати наук В. А. Ігнатенко, В. П. Самодай, молодший науковий співробітник А. В. Сотнікова.

Мова є важливим елементом у спільній повоєнній відбудові успішної країни, а її широке застосування в щоденній комунікації, науковій і професійній діяльності збереже та примножить інтелектуальний потенціал нації, яка сьогодні виборює власне бачення духовного буття в соборній і незалежній державі.

Науковці Краснотростянецького відділення #УкрНДІЛГА