На цьому наголошували ветерани війни - гості заходу з екореабілітації, що відбувся у «Лісовичку» в Колках на Волині.

Природа зробила свою справу досконало - дала тишу, простір і умови, щоб бути собою. А лісівники створили можливості: навіть для тих, хто тепер пересувається з допомогою крісла колісного.

Була екскурсія, знайомство та прогулянка екостежкою, що поруч із рекреаційним комплексом.

Майстер-клас провели вихованці Колківського шкільного лісництва - професійно, невимушено, з очима, повними поваги.

І - традиційний пікнік: час, коли вже можна було читати книгу з полиці буккросингу або посидіти біля води чи мангалу за розмовою з друзями.

Було й мовчання, що теж лікує. І супровід живої скрипки.

Паралельно тривали розмови демобілізованих працівників із головою «Спілки воїнів-лісівників України» Володимиром Ковальчуком.

99% працівників ДП «Ліси України» повертаються на роботу. Тому що тут - колектив, який підтримує. Де для кожного шукають місце й можливість - навіть якщо після поранень людина не може працювати фізично.

Бойові ветерани отримують доплату до окладу у розмірі 20%. Передбачена компенсація за дрова на опалення до 7500 гривень. Раз на рік є можливість отримати фінансову допомогу до 15 тисяч гривень тим демобілізованим, які цього потребують. Підприємство для ветеранів відшкодовує оздоровлення, фінансує отримання вищої освіти.

А допомога, яку організовує та передає для потреб ЗСУ Спілка, вже сягнула далеко за межі 50 млн грн.

Говорили і про тих, хто вже ніколи не повернеться на роботу...

У надлісництвах загиблим Героям встановлюють пам’ятні стели, ініціюють називати вулиці в громадах, створюють парки, ліси. А тепер вирішили ще більше і частіше говорити з дітьми - у школах, під час занять у шкільних лісництвах. Це нова традиція пам’яті - уроки про Героїв-лісівників.

«Ми часто їздимо сюди з побратимами, - розповідає Андрій Яцина, демобілізований працівник філії «Поліський лісовий офіс». Приїжджаємо й з родинами. У теплу пору - це ідеальне місце. А взимку працюють ресторації. Зустрічі на природі змінюють настрій. Тут просто добре: свіже повітря, зручна територія, можна спокійно пересуватися. Як бачимо, навіть у кріслі колісному».

«Ми вперше на такій локації, - додає ветеран війни Євген Сивопляс. - Так, дещо ще можна вдосконалити. Але загалом тут комфортно. Безбарʼєрність - це не лише про пандуси. Це про відчуття. Коли не треба просити про зручності - вони вже є. І можна бути з усіма або залишитися наодинці. Ліс і тиша - найкращі ліки від буденності».

Захід відбувався в межах Національного тижня безбар’єрності в рамках стратегії створення безбар’єрного простору в Україні за ініціативи першої леді України Олени Зеленської. І це - нагадування, що турбота не потребує наказів і формальностей. Вона проявляється в деталях: у зручній лавці, чистій альтанці, доглянутій території. Обовʼязково - в повазі, тиші, вчасному слові й людському ставленні. І не потрібно їхати за кордон, щоби відчути всі ці зручності. Вони вже створені на рекреаційних комплексах ДП «Ліси України».